блог rostikua

Те, що може видатись цікавим

Мої роздуми про релігію

with 17 comments

Привіт! Розпочну з того, що я ніколи не вважав себе надто релігійною людиною – як і мій батько я ходжу до церкви лише по великих святах, та й то буває важко себе змусити. Раніше мене ніколи не цікавив поділ церкви, і десь до 14 років я навіть не знав, що я греко-католик, мені було насправді байдуже. Зараз же я позиціоную себе як агностичний греко-католик, і повністю цим задоволений, також мені імпонують деякі протестантські течії. Але те, що я останнім часом спостерігаю, змушує мене задуматись над деякими речами, які справді мене зачіпають.
Перше, що я помітив, серед молоді з’явилась дивна мода заявляти про себе як про атеїста. Більше того, дуже часто вони на стільки активно виказуються свою позицію на рахунок релігії і “релігійних фанатиків”, що при цьому самі перетворюються на “атеїстичних фанатиків”, які абсолютно так само сліпо вірять у свою позицію. Я звичайно теж не люблю фанатиків, але будьте розумнішими і не повторюйте їхній шлях, бо виглядає це майже ідентично. Невже ви думаєте, що будучи атеїстом, ви розумніші, прогресивніші, сучасніші? Невже серед віруючих людей немає видатних вчених, хіміків, фізиків, астронавтів та мільйонерів? Не будьте наївними, якщо людина дійсно розумна, їй все це буде тільки на користь. В кінці кінців, хіба християнство несе щось погане? Хіба можна судити цілу релігію по Кірілу, чорнобильському прибульцю Павлу чи педофілах-католиках? Релігія – це щось таке, що є у вас в душі, а не всі ці провокативні речі.
Ще одна позиція – мігранти. Всі в Європі жаліються, що збільшується кількість мусульман (сам їх не переношу). Але визнайте, що мусульмани молодці – ведуть тиху війну, народжуючи по 5-7 дітей, тому що яка б не була в них кінчена релігія, вони її більше дотримуються. А в Європі всі відвернулись від цінностей християнства, кляті толеранти, народжують по одній дитині, і плачуть. Якщо я таки одружусь, то буду мати багато дітей, і буду намагатись їх виховувати саме в християнських цінностях. Нехай я їм краще “засмічу” голову заповідями і вірою в добро, ніж розповідями, що ми – мавпо-люди, і що в житті немає ніяких правил – живи як хочеш, відповідальності немає ніякою.
Ну і останнє питання – частенько чую від сучасних батьків, що вони не будуть хрестити дітей, а запропонують їм у 18 років самим обрати віру. ІМХО, це мега-тупо. Ви батьки. ви дали дитині життя, і немає нічого поганого, що ви даєте їй ще й віру. Якщо ви такі сучасні, то може ви народите дитину і віддасте її в дитячий будинок, а у 18 років нехай вона сама обере собі сім’ю? Чи, може, коли у 18 років ваша дитина прийде і скаже, що вона – наркоман, ви теж скажете, що це її життя, і вона сама собі має обирати дорогу, і навіть не втрутитесь? Не вірю.

P.S. В кінці кінців, подумайте про власну дупу – а раптом все-таки Бог є, невже вам не хочеться після смерті попасти саме в рай? 🙂

Written by rostikua

8 Серпня, 2011 at 12:44 pm

Опубліковано в життєве

Tagged with

Як я поступав на магістратуру

with 6 comments

Привіт. Думаю, багато хто з вас уже знає, що я вчусь в такому славнозвісному університеті, як МАУП. Хто не в курсі, ще зовсім недавно у нас виходило близько 90% всієї антисемітської літератури в Україні, проводились міжнародні конференції на тему “єврейських змов” і так далі. Зараз наче трохи все заспокоїлось, але суть справи не змінилась.
Не буду зараз згадувати про 4 роки які тут провів в абсолютно негативному тоні, бо багато чого я тут взяв корисного. Та й не належу до тих людей, які спочатку щось обирають, а потім обсирають і жаліються кому попало. Але на магістратурі мене нормально підвели на днях і сьогодні. Так от, 2 дні назад підходжу я до своєї деканші, Вєри Нікалаєвни, і питаю, чи можна мені здати вступний іспит в суботу, тобто сьогодні, а документи принести 30-го липня, коли буде день відкритих дверей. “Ну да, канєшна можна” – сказала ця сволота. І от, прийшлов я сьогодні, на мене бланка, звичайно, ніякого немає, і я не зміг написати тест. І сказали, що “мнє далі ложную інфармацию”. Кажуть, що його ще можна буде написати 5-го серпня, тому надіюсь, що до того часу нічого не зміниться, і я таки піду ще на магістратуру.
Повернемось до вступного тесту – вибачте, але того гівна я ще ніколи не бачив, і не побачу, то факт. Зігнали 200 людей в аудиторію, дали ті довбані тести…халяву в нас таки люблять – тут навіть не зовсім доречно казати, що можна було списати, бо з однієї сторони, ти міг підійти прямо до “руководітєля” і писати ті тести їй на морді, їй було б байдуже, а з іншої сторони питання були до такої степені примітивними, що мені соромно й казати – 7-ий тест по англійський: Яка столиця Сполучених Штатів Америки. І варіанти відповідей – Лондон, Париж чи Вашингтон, щось типу того. Ну ви таке бачили??? Це ж епічно, питатись бакалавра столицю США. Я ось сиджу й думаю, чи можна було взагалі щось легше придумати, ніж це. Думаю, що ні. Але смішно, що мене вони не допустили здавати цей тупорилий тест, бо та гнида просто сказала, що й так здам. Ну це ващє!
Але що можна хотіти від університету, на центральному корпусі якого висить табличка з написом “Найбільший недержавний ВУЗ України”. ВУЗ! Застрельтесь, олені, ВНЗ!!!111

Written by rostikua

23 Липня, 2011 at 8:19 pm

Опубліковано в життєве

Tagged with

На Львів! На #lvivtwevent!

with 5 comments

Дуже часто я не дотримуюсь свого слова, особливо коли це стосується якихось дрібних обіцянок. Я знаю, що це правда, і постійно визнаю і намагаюсь боротись з цим. Саме тому я намагаюсь мало говорити про Львів і про #lvivtwevent, який має пройти 27-го серпня, хоча планую туди приїхати і поки що мені нічого не завжає зробити це. А коли згадаю, як минулого року було, то не хочеться пропустити таке дійство тепер. Так от, щоб якось зробити поїздку ще веселішою, я надумав поїхати до Львова на велосипеді) У мене є старий, але він швидше всього не зможе доїхати, тому я планую орендувати в когось, щоб був більщ-менш нормальний, і не вийшов з ладу десь під Рогатином) В селі, думаю, повно людей, які віддадуть мені ровера за 100-200 грн на 2 дні, та й у Городенці чимало. Звичайно, візьму з собою в кишеню 100-200 грн окремо на дорогу, раптом почнеться дощ, або ще гірше, кінець світу, тоді я зможу зловити якусь машину чи автобус і спокійно собі доїду) Відстань не така вже й велика, 90 км, я думаю, зможу подолати за 6-7 год точно (якщо у вас є точніші розрахунки – скажіть). Як варіант, можна ще виїхати з Івано-Франківська, але це лише в тому випадку, якщо хтось захоче скласти мені компанію. І останнє – поки що думаю, як це поєднати з фестивалем Захід. Я думав і туди поїхати, але поки не знаю, як будуть справи з фінансами. Знову ж таки, не хочу нічого і нікому обіцяти, а то раптом ще…

Written by rostikua

20 Липня, 2011 at 9:40 pm

Опубліковано в життєве

Tagged with , ,

блог

with 2 comments

Спробую перебороти свою лінь і відновити роботу блогу, а то останній запис був майже один рік назад. Іноді читаю різні блоги і дивуюсь, де ви берете натхнення щось писати? У мене на думці чомусь в основному одне лайно) А колись я ще думав, що хочу написати книгу) Яка книга, якщо я лінуюсь щось писати сюди? Думаю, одна з основних причин – це твітер, бо в мене після нього виробилась дивовижна лаконічність, і я не уявляю, як можна розтягнути на нормальний свідомий пост те, що зміг би вмістити в 140 символів? Ну ок, може в декілька твітів, але це ж не міняє суті) А ще я начитався про adsense, і думаю, що вартуває спробувати, поки я й так не маю нормального джерела заробітку

Written by rostikua

20 Липня, 2011 at 7:39 pm

Опубліковано в життєве

Tagged with

День незалежності

leave a comment »

Нам 19 років. Від сьогодні я відмовляюсь сперечатись з людьми, які скаржуться на своє життя в Україні. Працюйте. Вбивайте в собі совок. Часи соціалізму закінчились. Гидко слухати, коли ви жалієтесь. Ситуація в країні залежить від кожного з нас. Ви – частина цього механізму. Проте якщо ви не хочете в ньому працювати – зникніть, і не заважайте працювати і насолоджуватись Україною нам. Назавжди.
Якщо ви не любите цю країну – ви не любите себе. Я не говорю про фанатизм. Елементарна повага. Вийдіть на вулицю і приберіть сміття. Або хоча б не викидайте його, свині.

Written by rostikua

24 Серпня, 2010 at 8:26 pm

Опубліковано в життєве

Boston, 1905

leave a comment »

Written by rostikua

7 Червня, 2010 at 11:14 pm

Опубліковано в життєве

Tagged with

Мій день народження

leave a comment »

Ну ось, мені вже 19 років. Як і завжди, не відчуваю в собі ніяких змін. Абсолютно. І мені з цього приємно, адже я давно собі поклав мету: ставати відповідальнішим, але при цьому залишатись всередині дитиною – такою ж щирою і довірливою (хоча надмірна довіра не рідко приводила мене до нещастя). З часом ми змінюємось, але ставлення до життя міняти не треба. Залишайтеся собою і будьте щасливими, як і я 🙂

Written by rostikua

16 Травня, 2010 at 12:41 am

Опубліковано в життєве

Tagged with ,